Текст: Марія Король, Віталій Руденко
Фото: Віталій Руденко
Чому княгиня Щербатова боялась завершувати будівництво свого розкішного палацу
Горілчана столиця Вінниччини Немірів – свого роду історичний побратим уманської "Софіївки". Адже і там, і там визначну роль зіграли жінки з роду Потоцьких. Зокрема і та сама Софія
Немирів – невелике провінційне містечко в 42 км від Вінниці по шосе Е-50 "Вінниця – Умань". Доїхати можна без проблем – автобусом чи маршрутним таксі, на які можна сісти на Центральному автовокзалі у Вінниці. Квиток коштуватиме приблизно 50 грн, однак ціна може незабаром зрости, адже місцеві перевізники вже заявили про подорожчання міжміських перевезень. Виходити краще в центрі Немирова, біля центральної аптеки, тому що автостанція невдало розташувалася на околиці міста.

Можна доїхати і залізницею – тут курсує приміський поїзд "Вінниця – Гайворон". Залізнична станція Немирів розташована на окраїні міста.
З Немировом пов'язано чимало імен видатних діячів української та російської культури ХІХ століття. В місті народився поет Максим Некрасов, тут жила письменниця Марко Вовчок, викладав малювання один з найближчих друзів Тараса Шевченка – Іван Сошенко, навчався російський белетрист Андрій Новодворський, письменник та журналіст Микола Трублаїні. До гімназії часто приїжджав великий хірург і педагог Микола Пирогов, який тривалий час був її попечителем. Крім того, у Немирові квартирував керівник польського повстання 1794 року, національний герой Польщі, США, Литви та Білорусі, почесний громадянин Франції Тадеуш Костюшко.
Прикрасою є розкішний палац княгині Щербатової, який зберіг не лише прекрасний зовнішній вигляд, а й оповитий численними історіями, легендами та переказами, які будуть цікаві допитливим туристам.
Як "прогуляти" місто і 16 сіл
Немирів сотнями років передавався з покоління у покоління польськими магнатами. Хтось із них містечко – тобто маєток і землі разом з містом – продавав, хтось дарував родичам чи жінкам, а хтось прогулював чи програвав у карти. Аби не переповідати усі перипетії, що випали на долю цього подільського містечка, зосередимося на кількох ключових постатях, які відіграли в історії Немирова найцікавішу роль.
Почнемо з періоду, коли Немирів дістався польському вельможі з роду Потоцьких (а вони володіли цими землями з кінця XVIII століття), власнику Умані Станіславу Щенсному – тому самому, який побудував для своєї третьої дружини Софії відомий парк "Софіївка". Він подарував Немирів з 16 селами своєму старшому синові Єжі, але непутящий нащадок невдовзі "промотав" майно. Тож повертати місто у власність фамілії довелось самій власниці уманського парку Софії Потоцькій. Вона викупила Немирів за тридцять мільйонів злотих і заповіла його сину Болеславу Потоцькому. Болеслав, що народився у рік смерті свого батька, виявився справжнім господарем, який дбав не лише про себе і про палац, але й про мешканців міста. Він збудував дві церкви, школу і декілька промислових будівель. Саме його онука Марія Щербатова, якій судилось стати останньою немирівською поміщицею, побудувала розкішний Новий палац, який можна сміливо назвати туристичною "родзинкою" Немирова.
Зловіще ворожіння та будівництво довжиною в життя
Молода та енергійна Марія Щербатова активно розбудовувала містечко. Серед іншого у Немирові діяла полотняна фабрика, де ткались "серпанкові" тонкі полотна, мусліни, рушники, скатерки, візерунчасто-ткані постільні полотна та набивні тканини на одяг, хустки-колтрини.

У 1880 році Щербатова наказала розібрати старий родовий маєток, а за п'ять років на його місці почалося будівництво нової резиденції. Розбудовуючи маєток у Немирові, княгиня запросила чеського архітектора з Праги Іржі Стібрала, з яким познайомилась 1866 р. у Венеції. Саме він зміг втілити мрію княгині – палац, який вона, за однією з версій, колись бачила у Англії.
За легендою, ворожка наворожила Марії Щербатовій, що життя її напряму пов'язане з будівництвом палацу. Мовляв, "поки він будується – ти живеш, як побудуєш – смерть твоя й настане". Можливо, це і було причиною того, що в цілому немирівський палац так і не був добудований. Головні роботи були закінчені 1917 року, однак внутрішнє і зовнішнє оздоблення тривало треба було дороблювати.
Палац Щербатової збудували з вапняку у стилі неокласицизму. Парковий фасад прикрашений чотириколонним іонічним портиком з балюстрадою. Фасади опоясують широкі обгороджені парапетом видові тераси. Парадні сходи прикрашають скульптури левів. В новий маєток перекочували елементи декору зі старого батькового палацу Щербатової – великий камін білого мармуру з каріатидами та два мармурових медальйона. До сьогодні збереглося первісне планування і більшість деталей декору.
Парк, закладений століттям раніше ще Вінсентом Потоцьким, Марія Щербатова розширила до 85 га. Сьогодні на території парку росте понад 150 видів дерев і чагарників. Найбільш інтенсивні роботи з його створення проводилися в кінці ХІХ ст. У парку виокремлюється і французька частина, і частина, характерна для англійського "природного" парку. Перед парковим фасадом є пологий схил, що веде до ставу.

За легендою в парку досі ростуть старезні "дерева любові", які зміцнюють кохання молодих пар. Своєю появою ця легенда зобов'язана вже згаданому Вінсенту Потоцькому. Великий шанувальник садівництва, Потоцький заклав у своїй резиденції, яка колись була на місці нового палацу Щербатової, великий парк.
Своїм кріпакам пан начебто дозволяв одружуватися, тільки якщо вони посадили хоча б кілька дерев в парку. Таким чином, закохані селяни, які прагнули якнайшвидше взяти шлюб, засадили парк "деревами любові". Сьогодні немирівські молодята в день весілля обов'язково відвідують парк і влаштовують біля "дерев любові" різні атракції, пов'язані зі старовинними легендами.
Чому княгиня Щербатова померла через ненависть і алкоголь
Завдяки прихильності немирівчан до княгині Щербатової та її доброчинної діяльності, голова Раднаркому України Христиан Чаковський дав наказ ревкому про недоторканість родини, їхнього палацу та парку. Однак у січні 1920 року в Немирів увійшов підрозділ Червоної армії, в ряди якого затесався такий собі Андрій Лісовий, нероба і п'яниця, який люто ненавидів Щербатових. Вночі 20 січня, напившись до чортів, Лісовий з трьома червоноармійцями розстріляв у парку біля палацу трьох жінок: 63-річну княгиню Марію Щербатову, її 39-річну дочку Олександру та їхню подругу Марію Гудим-Левкович. Потім вони знайшли і смертельно поранили 23-річну невістку Щербатової Ольгу, яка була дочкою прем'єр-міністра Російської Імперії Петра Столипіна. Усіх вбитих жінок поховали черниці місцевого жіночого монастиря, однак не в родинному склепі, а у простій могилі біля церкви. Згодом місцеві жителі вчинили самосуд над вбивцями княгині і розстріляли вже їх.
У 1921 р. палац "націоналізувала" радянська влада. Спочатку тут відкрили будинок відпочинку, а згодом – санаторій "Авангард", який функціонує на території панського маєтку і сьогодні.

Крім фантастичного палацу княгині Щербатової у Немирові варто оглянути ще кілька старовинних культових споруд. Зокрема, в центрі міста є костел Юзефа Обручника, який має давню історію. Парафіяльний костел у Немирові існував ще в 1772 році, новий храм було зведено у 1805 році коштом власника міста Станіслава Щенсного Потоцького. Фасад будівлі оформлений лоджією зі спарених колон іонічного ордера між двох ризалітів. Храм примітний гарним, грамотним плануванням класичних архітектурних деталей.
На східній околиці Немирова у 1763 році був збудований православний монастир. Легенда розповідає, що місце його побудови поміщику Вікентію Потоцькому підказав сам Святий Миколай. Начебто старий тричі являвся графу уві сні, вимагаючи звільнити землі свого маєтку під монастир. Потоцький не звертав на це уваги, аж поки невідома сила не винесла його разом з ліжком серед ночі на двір. Нинішні будівлі монастиря збудовані у 1845 році на місці дерев'яних, яких знищила пожежа. Відродила обитель ігуменя Аполлінарія, яка керувала монастирем понад півстоліття. У 1881 році збудували Троїцьку церкву у візантійському стилі. За часів радянської влади монастирі двічі закривали, церква слугувала гаражем для вантажівок. У 1992 році обитель відновлено.

А при виїзді з міста в напрямку Брацлава з боку траси на березі річки стоїть одна з перших електростанцій в Україні. Цей, безумовно, найцікавіший на Вінниччині паровий млин, збудували у 1905 році за проектом архітектора Пехера чеські майстри. Він має форми модернізованого центральноєвропейського бароко. Кладка виконана з бутового каміння під розшивку швів з деталями з цегли, що є характерним для архітектури Поділля кінця ХІХ – початку ХХ століття
В урочищі Городище, що за 3 – 4 кілометра по Уманському шосе за Немировом, виявлено залишки поселення трипільської культури. Це – одне з найстаріших в Україні городищ, його називають "Великими Валами". З'явилося воно у VII – VI ст. до н. е. Традиційно городище називають "скіфським", хоча насправді, враховуючи його вік, до скіфів воно стосунку не має. Протяжність валів городища – понад 5 кілометрів, ширина у основі – 32 метри, глибина ровів – 6–8 метрів. Первісна висота валів, які зверху були украплені частоколом, сягала 30 метрів. На території городища було виявлено сліди трипільських та ранньоскіфських поселень.

За переказами, саме тут виникло місто Мирів, яке під час татарської навали було повністю зруйноване. На околицях міста було знайдено скарб з 122 римських монет ІІ-ІІІ ст. н. е. і двох срібних перснів з вправленими в них римськими монетами.
Колись колекція розкопаних в немирівському городищі експонатів займала аж дві кімнати Ермітажу і лише її невелика частина була передана в Інститут археології НАН України в Києві.

Немирів можна сміливо вважати колискою горілчаної справи і не лише через "розпіарений" завод, що експортує горілку на півсвіту. Якщо вірити першим письмовим згадкам, то алкогольні напої в Немирові почали виготовляти більше 260-ти років тому. Історичні записи, що датуються 1752 роком свідчать про те, що кожен немирівський поміщик виготовляв для домашнього вжитку "горілку-шипучку" або наливку. Серед немирівських строжилів ходить легенда, що в містечку готували наливки, назви яких починались з усіх літер абетки – від анісової, березової та вишневої і до грушевої та яєчної. Таким чином ще два століття тому немирівські гурмани мали близько трьох десятків рецептів алкогольних напоїв домашнього приготування.
Першу гуральню у Немирові, на той час – найбільшу на Поділлі, заклав граф Григорій Строганов ще у 1872 року. А винокуренний завод заснувала вже княгиня Марія Щербатова на початку ХХ століття. Власне, саме він, вдосконалений та модернізований, працює і нині.
В матеріалі використані світлини з відкритих джерел.