Ігор Семиволос: Ердоган їде до Києва на "стратегічні оглядини"

Що чекати від цього візиту, depo.ua вирішив запитати в Ігоря Семиволоса, виконавчого директора Центру близькосхідних досліджень.

Як Ви оцінюєте завтрашній візит Ердогана до Києва - як виключно економічний, спрямований на розширення реальної співпраці між країнами, чи радше як політичний?

Україні є про що поговорити з Туреччиною - як в економічному, так і в політичному плані. Проте завтрашній візит розглядається українською стороною радше як "стратегічний". Що в перекладі на людську мову означає, що сторони будуть приглядатись одна до іншої і обговорювати головно політичні моменти. Щодо економіки - то українська сторона зараз працює над цим, можна надіятись і на певні турецькі заготовки. Але на прийняття якихось глобальних, стратегічних рішень розраховувати, скоріше за все, не доводиться.

Власне, українська дипломатія давно просила на Заході сприяння у налагодженні стосунків з Туреччиною, і, ймовірно, завтрашня подія - результат такого сприяння.

Стосовно даного візиту є два ключових моменти.

Перший з них - в Києві сподіваються розвіяти в Ердогана своєрідний "страх Майдану", адже турецький президент і сам стикався з загрозою масштабної громадянської непокори. При тому Росія намагається створити образ України як певного "розсадника революції".

Натомість Київ хоче продемонструвати, що кожна революція - справа унікальна. І що українська революція відбулась, завершилась, і тепер Україна готова і хоче починати вибудовувати стосунки з Анкарою. Візит Ердогана до Києва повинен поставити крапку у будь-яких побоюваннях стосовно можливого "експорту революцій".

Наступний важливий момент - це бажання України вербалізувати і зафіксувати ставлення офіційної Анкари до ситуації з Кримом і кримськими татарами. На це будуть спрямовані і зусилля українських дипломатів, і зустрічі турецького президента з представниками кримсько-татарського народу.

При тому успішність завтрашнього візиту буде значною мірою залежати від особистих стосунків між його учасниками, від того, чи зуміє український президент Петро Порошенко знайти "ключ" до свого турецького колеги. У випадку з Ердоганом, налагодження особистих стосунків значить для майбутньої співпраці дуже багато.
Останнім часом влада Туреччини акцентує тезу про те, що конфлікт в Нагорному Карабаху - не завершений, і Анкара готова прийняти участь у врегулюванні.

Чи перейдуть ці декларації в площину якихось практичних дій?

Навряд чи. Безумовно, Туреччина може стати важливим чинником впливу у вирішенні цього питання, але самостійне вирішення конфлікту Анкарою - вкрай малоймовірне. Особливо якщо зважити на той факт, що стосунки Туреччини з Вірменією - це взагалі дуже великий і складний комплекс проблем.

При тому Азербайджан у цьому конфлікті намагається максимально схилити Туреччину на свій бік, щоб позначити для своїх опонентів "червоні прапорці", за які їм не варто заходити.

Останні ініціативи Анкари - зокрема, по запуску Трансанатолійського газогону - це бажання рятувати економіку чи дистанціюватись від Росії?

Запуск Трансанатолійського газогону - це тільки частина набагато масштабніших планів, які включають в себе залізницю і ще багато чого. Туреччина давно реалізує стратегію будівництва на своїй території потужного енергетичного хабу між видобувниками і споживачами вуглеводнів, між Азією і Європою, і цей газогін - крок у даному напрямку. Крім того, Анкара в такий спосіб диверсифікує як ринок ЄС, так і власні можливості.

Чи вирішена доля газогону "Турецький потік", будівництво якого затримує Туреччина?
Анкара веде зараз переговори стосовно економічних преференцій з боку Росії, використовуючи це питання на свою користь. В разі успішності цього торгу проект можу бути й реалізованим - його доля остаточно не вирішена. В будь-якому випадку, поки йде торг, і це нормальна міжнародна практика.