Для чого Яценюка викликали "на килим" у Вашингтон

Візит Арсенія Яценюка до США, здавалось би, не приніс жодних несподіванок. Український прем'єр у цій поїздці виступав у ролі прохача. Він просив оборонної зброї, інвестицій в українську економіку, та масу інших корисних і конче необхідних речей. Про потребу в яких американська сторона, вочевидь, знає нітрохи не гірше, ніж українська.

Єдиним сюрпризом залишилося питання про те, якими були результати зустрічі нашого прем'єра з главою Мінфіну США Джейкобом Лью. А зустрічались вони не тільки для того, щоб домовитись про отримання Україною мільярдного траншу, але й щоб обговорити питання реструктуризації комерційних боргів України. Звичайно, на сайті Кабміну нас тішать повідомленням про те, що американський посадовець запевнив Яценюка у своїй підтримці. Але чи включатиме ця підтримка якийсь вплив на ситуацію, чи матиме вона виключно моральний і теоретичний характер, повідомлення мовчить.

Проблема із комерційними боргами України не тільки в тому, що справа попахує дефолтом. Це далеко не перша і не остання подібна ситуація у світовій практиці. Між 1970-м та 2013-м роком відбулося 187 реструктуризацій суверенного боргу і ніхто від того не помер. Більше того, за даними МВФ майже завжди економіки, що розвиваються, домовляються в підсумку зі своїми кредиторами і повертаються на міжнародні ринки. Рано чи пізно і Україна домовиться з Комітетом кредиторів, який очолює американський інвестиційний фонд Franklin Templeton. Представники якого готові піти на поступки - але не зовсім у тому масштабі, якого з погано прихованим роздратуванням вимагає від них міністр фінансів Наталя Яресько.

Справжня проблема в тому, що на початку червні глава місії МВФ Микола Георгієв заявив, що МВФ продовжить кредитувати економіку України лише після реструктуризації держборгу. Із закликом таки реструктуризувати наш борг вчора виступив і заступник голови МВФ Девід Лептон. Але заклики - закликами, а без наступного траншу МВФ - або при його значній затримці - справи можуть піти геть погано вийшовши з-під контролю як уряду, так і МВФ. Тоді нас не врятують які завгодно поступки кредиторів - яке і український уряд не зможе врятувати їхні гроші.

Скоріше за все, саме цій проблемі і присвячені дві знакові зустрічі Яценюка - з Джейкобом Лью і директором-розпорядником МВФ Крістін Лагард (остання зустріч відбудеться за кілька годин).

Американські посадовці можуть повпливати як на інвестиційні фонди (делікатно і непрямо закликавши їх до поміркованості), так і на МВФ, настійливо запропонувавши фонду змінити рішення про прив'язку траншів до реструктуризації українського держборгу.

Але сприяння американської влади, скоріше за все, не подарують Арсенію Яценюку в якості сувеніру з американського вояжу. Явне незадоволення темпом і якістю українських реформ, скоріше за все, виллється в ультимативну форму, прочитати про яку на сайті Кабміну, скоріше за все, не вдасться.

І задоволення цих вимог ми зможемо побачити у вигляді як радикалізації реформаторських зусиль українського уряду, так і, вочевидь, у певних адміністративно-кадрових рішеннях стосовно окремих членів уряду. Можемо, звичайно, і не побачити. Тоді в українців буде серйозний привід готуватись до дефолту країни. Хоча на тлі всього, що трапилось за останніх півтори роки - і цілком може трапитись у наступних півтори - дефолт чомусь майже нікого особливо не лякає. Переживемо.