Як Грушевський попрацював президентом в Адміністрації Табачника

Сьогодні виповнюється 149 років з дня народження українського історика та політика Михайла Грушевського. За рік, як і годиться, уся Україна патетично відсвяткує 150-річчя Михайла Сергійовича, і багато хто знову повторить старий але вельми живучий міф про Грушевського першого президента України.

Попри те, що в УНР ніколи не було навіть посади президента, і вченим історикам це достеменно відомо, вигадка про президентство Грушевського виявилася доволі живучою і своєю живучістю вона багато в чому зобов'язана людині, ім'я якої давно стало синонімом запопадливого україноненависництва - Дмитру Табачнику.

Все почалося в далекі 90-ті, коли молодий 40-річний керівник виборчого штабу Леоніда Кучми Діма Табачник очолив адміністрацію свіжообраного глави молодої української держави. Зараз уже мало хто пам'ятає, але на дострокових виборах президента в 1994 році конкуренція між двома Леонідами - першим і другим була вельми запеклою. Леонід Данилович зрештою переміг з перевагою всього в 2 млн. голосів. Але Кучма все одно залишався другим після Кравчука - першого президента та творця української державності. Саме тоді з подачі пана Табачника і почали активно поширювати міф про першого президента Грушевського, прославляючи останнього як державотворця, на тлі якого мала б блякнути постать Кравчука.

Власне, сам Табачник не був автором цього міфу, адже той існував задовго до незалежності України і вийшов з середовища українських емігрантів - тих самих творців УНР. Швидше за все тут далися в знаки "труднощі перекладу", адже французькою мовою посада Грушевського - голова Центральної Ради звучала як president du parlement, та й англійською початку ХХ століття "президент парламенту" було не менш поширене, ніж сьогоднішнє "спікер". Але з подачі Табачника "перший президент Грушевський" настільки часто звучало в інформаційному просторі, що цупко в'їлося в голови пересічних українців. Багато хто й досі вважає це прописною істиною.

Спершу Грушевського-президента увічнили в святая-святих - Адміністрації президента, де урочисто було встановлено погруддя. Згодом пам'ятник Грушевському встановили в Києві та інших українських містах. Потім псевдоісторична згадка про Грушевського-президента потрапила в публіцистичну літературу, шкільні підручники та навіть на спеціальну сторінку офіційного сайту президента. В більшості "грушевських урочистостей" Кучми брав участь особисто. Так, на відкритті пам'ятників "першому президенту" у Львові та Луцьку Кучма з завше притаманним йому красномовством не забував підкреслити історичне значення "першого президента", вірним продовжувачем справи якого він є. В Україні 96-го навіть вийшла книжка "Третій Президент. Політичний портрет Леоніда Кучми".

Власне в ті часи Табачника вважали не просто сірим кардиналом української політики, а людиною мало не всемогутньою. Так, українську демократію називали виключно ДІМОкратія, а ще любили жартувати, що "Кучма працює президентом в Адміністрації Табачника". Але всемогутність Діми Табачника були дещо завищеною і тривала дуже недовго - уже в 1996 році Кучма звільнив Табачника і той надовго вирушив у політичне забуття, щоб виринути за шість років в свиті тодішнього прем'єра Віктора Януковича. Але це, як то кажуть, уже зовсім інша історія.