Вадим Денисенко: ніякого особливого статусу в Конституції немає

Представниця "Самопомочі", заступник голови Верховної Ради Оксана Сироїд зробила заяву про те, що депутатів Верховної Ради змушують продати державу і вписати в Конституцію норму про особливий статус Донбасу. Як ви це прокоментуєте?

Насправді, це - абсолютна міфологізація усього що там відбувається. Я не хочу зараз вдаватися в подробиці про те, як сама Оксана Сироїд хотіла закріпити статус Донбасу безпосередньо в тілі Конституції. Але я б хотів наголосити на одному: про особливий статус Донбасу у варіанті Конституції, який поданий Президентом і затверджений комісією, до якої входять найсерйозніші експерти у цьому питанні, яких тяжко звинуватити в любові до Росії, є одна єдина фраза. І ця фраза знаходиться у перехідних положеннях Конституції. Та, і то, формулювання "про особливий статус Донбасу" там відсутнє - мова йде про "особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей". Загалом, мова йде лише про перехідні положення, які колись все ж таки Україна буде втілювати в життя. Але станом на зараз про це навіть мова не йде.

Насправді весь сир бор через нібито особливий статус Донбасу влаштували спеціально через те, що у перехідних положеннях Конституції сказано, що наступні чергові вибори відбудуться 2017 року. І це найбільше збуджує "Самопоміч".

Критики проекту Конституції також заявляють, що існує ухвалений в минулому році закон щодо Донбасу, який зараз не діє через внутрішні запобіжники, але в нього відносно просто можна внести зміни.

Це теж міфологія. У законі чітко прописано: на окупованих територіях проводити вибори неможливо. До того ж цей закон має кінцеву дату функціонування - кінець 2017 року. Я думаю, що це теж страхи, які спеціально роздуваються. Шансів на те, що на окупованих територіях Україна визнає режими, які ходять під іншими прапорами і не підкорюються Україні, не існує навіть теоретично. Я собі не уявляю того політика, який піде на подібні речі. Це - абсолютна політична смерть. Тому мова йде не про питання юриспруденції, а скоріш, має відношення до піару.

Зараз багато почали критикувати закон про місцеві вибори. Наприклад, Андрій Магера заявив, що цей закон - це модель, яка апробована в Росії, і там, мовляв, було багато фальсифікацій

Варто зауважити, що всі моделі виборів в усьому світі відомі - їх не більше ста. І звичайно так чи інакше якісь аналогії з'являтимуться. Про те, що схожа модель використовувалася на виборах у Санкт-Петербурзі, я не бачу жодної проблеми. Наприклад, наші сільські ради обиратимуться за мажоритарною системою, яка апробована у Франції. Ну, і що - у нас від цього хтось підкуп виборців відміняє? Проблема підкупу виборців лежить зовсім не в площині закону про вибори, а в площині роботи правоохоронних органів. Тому не варто підміняти проблему виборчої моделі із застосуванням цієї моделі на практиці.

Давайте згадаємо парламентські вибори минулого року, які проходили за виборчим законодавством, за яким обиралася попередня Рада. Але у 2012 році мова йшла про масові фальсифікації та підкуп, а зараз, на щастя, ми говорили про одиничні випадки в окремих регіонах. Тому проблема не в моделі виборів, а в застосуванні тих повноважень, які мають наші правоохоронні органи.

Говорять й про те, що, у законі про місцеві вибори може виникнути ситуація, коли кандидат може перемогти на своєму окрузі, але не потрапити у місцеву раду через те, що його партія не подолала п'ятивідсотковий бар'єр...

Мова йде про пропорційні вибори. Тому в цьому немає нічого страшного. Наприклад, може ж бути ситуація, коли людина стає мером міста, а його партія навіть не проходить до місцевої ради. Це проблема будь-яких пропорційних виборів, де існує прохідний бар'єр. Але я не бачу тут жодних проблем. Адже та чи інша територія в будь-якому разі буде представлена своїми депутатами, які захищатимуть права цієї території. І тут є відповідальність партії, яка, пройшовши в ту чи іншу місцеву раду, має працювати на ввіреній їй території.