ТОП-35 одіозних депутатів в місцевих радах України

Місцеві вибори ще не закінчилися – найближчої неділі кільком містам України доведеться знову йти на дільниці і вирішувати, кого з двох кандидатів-фіналістів вони хочуть бачити своїм мером. Втім, про обласні і міські ради вже можна поговорити. Depo.ua проаналізувало списки і зібрало своєрідний "топ" депутатів, які вже достатньо "прославилися", а то й заслужиди горде, але сумнівне звання "одіозних".

Почати, напевне, варто з Донбасу. Він зі зрозумілих причин є досить проблемними виборчим регіоном, а чимала частка місцевих виборців – стійкими до здорового глузду. Тому тим більше цікаво, хто і під чиїми прапорами там знову дорвався до владного корита.

На Луганщині найбільш скандальні депутати опинилися у Сєвєродонецькій місцевій раді. Напевне, найвідоміший з них – Сергій Шахов. Подейкують, що свою кар'єру він починав як "міняла" валюти на ринках рідного Стаханова, потім ніби були історії вже з контрабандою валюти. На політичній арені Шахов прославився, коли провів на місце мера Стаханова свого кандидата – Юрія Борисова. Домогтися цього вдалося завдяки 50 гривням – саме стільки роздавали виборцям за "правильне" голосування. У 2012-му Шахов намагався потрапити до Верховної Ради, але програв колишньому меру Лисичанська, члену Партії регіонів Сергію Дунаєву. Навесні 2014-го керував виборчою кампанією Петра Порошенка в Луганській області.

Зараз політик позиціонує себе як патріот України, друг військових і захисник прав переселенців, але також відомий своєю дружбою з покійним молодшим сином Віктора Януковича (в одному з інтерв'ю він навіть називав себе кумом Януковича-молодшого) та взагалі наближеністю до цієї родини. Спостерігачі та й самі виборці повідомляли, що нинішню виборчу кампанію у Сєвєродонецьку Шахову вдалося провести і отримати місце в міськраді завдяки традиційній для нього схемі з підкупом виборців. Хібо що сума зросла до 200 гривень за голос. Що поробиш – інфляція...

За компанію з Шаховим до міськради пройшла і його людина - Юрій Фурман. Заступник директора КП "Відродження" відомий тим, що балотувався у Верховну Раду у 2012 році від округу, у який входив Сєвєродонецьк, але програв. На цих виборах Фурман намагався всістися хоч в одне з крісел, балотуючись одразу і на мера, і до міськради. З першим не склалося – йому вдалося посісти тільки третє місце на виборах міського голови. Хоча подейкують, що Фурмана таки можуть вивести до другого туру: нібито його команда готова заплатити чималу суму, щоб один з "фіналістів" - чи то Грицишин, чи то Казаков - відмовився від гонки. Втім, достеменно невідомо, наскільки це правда.

І ще один бонус: до Старобільської райраду він партії БПП "Солідарність" пройшов такий собі Анатолій Гаркавий. Цього політика ще часів Леоніда Кучми у ЗМІ небезпідставно називають проросійським сепаратистом та наводять в приклад відео "зливу" райради "зеленим чоловічкам".

За деякими даними, Гаркавий був організатором сепаратистського референдуму на Старобільщині і підтримував бойовиків. Але це не завадило йому йти першим номером від партії Порошенка.

"Пощастило" краматорській міськраді, де переважну більшість голосів отримав "Опозиційний блок". Серед його представникі є, наприклад, Ірина Ольхова - завідуючка організаційно-масового відділу Ново-краматорського машзаводу. Під час Революції гідності вона працювала у місцевому осередку “Партії регіонів” і, за деякими даними, особисто координувала відправлення городян на Антимайдан. Далі – більше: після визволення Краматорська від російських бойовиків Ольхова "відзначилася" звинуваченнями на адресу українських військових, мовляв, вони “їздять містом на танках та псують асфальт” (російські скотовозки її, вочевидь, цілком влаштовували). Неодноразово заявляла, що не розуміє, чому місто вшановувало пам’ять загиблих під час обстрілу бойовиками Волновахи та Маріуполя та жодного разу не вшановувала пам’ять городян, які загинули під час "обстрілів Краматорська українськими військовими". Словом, справжня непідкупна патріотка.

Десь недалеко від неї засідатиме ще одна видатна "опоблоківка", донедавна - старший комірник адміністративно-господарського управління все того ж НКМЗ Ніна Соболєва (обидві депутатки тісно пов’язані з власником заводу Георгієм Скударем). Напередодні виборів журналісти знайшли на її сторінці в соцмережах кілька фото з бойовою зброєю, зроблені під час російської окупації міста. Соболєва причетність до путінських збройних формувань, зрозуміло, відкинула. І, що цікаво, навіть не подумала видаляти компроментуючи світлини. Наврядчи тому, що "Гугл все пам'ятає".

Тільки сниться спокій і столиці. Про її обранців взагалі можна говорити довго, натхненно і не стримуючи емоцій. Окремо серед київських депутатів можна виділити Сергія Кримчака і Віталія Павлика. Перший – молодий да ранній член команди Льоні-Космоса – став депутатом Київради у 21 рік саме від Блока Черновецького. Невідомо за які заслуги йому довіряють дуже хлібне місце секретаря земельної комісії. Самі депутати Черновецького дуже полюбляли вносити питання на затвердження Київради "з голосу" – у більшості випадків це були питання про виділення землі тим чи іншим особам. І секретар земельної комісії Кримчак не був виключенням. Таким чином "черновецькі" оминали затвердження проектів рішень профільними комісіями, що апріорі ставило під сумнів легітимність голосування за виділення деяких земельних ділянок, зато лишало з тими самими ділянками на руках.

Віталій Павлик – ще один соратник Черновецького. В нову Київраду він зайде за списками партії "Єдність" екс-мера Омельченка. У Київраді Черновецького Павлик був головою постійної комісії з питань правопорядку, регламенту і депутатської етики. Його навіть називали "провідним юристом" політичної сили Черновецького. Павлик на своїй посаді в певній мірі давав "зелене світло" на внесення багаточисельних земельних питань "з голосу". Дуже цінний, досвіччений кадр.

Наступний "гаряча" міськрада – дніпропетровська. Тут головних фігурантів медіа-простору, що також б'ються за мерське крісло, навіть представляти не треба: це "укропівець" Борис Філатов і "опоблоківець" Олександр Вілкул. Цікаво, що і Філатов, і Вілкул є також першими номерами партійних списків і до обласної ради. Тож лишається інтригою: що у разі поразки на мерських перегонах обере "другий номер": мандат нардепа, депутата обл- чи міськради? Нагадаємо, що Філатов – давній соратник, а у 2014-2015 роках і заступник дніпропетровського екс-губернатора Ігоря Коломойського. До того – відомий у Дніпропетровську бізнесмен, адвокат і телеведучий. Олександр Вілкул – протеже Рината Ахметова, починав кар'єру на криворізьких підриємствах СКМ, а у 2010-2012 роках очолював ДніпроОДА, після чого віце-прем'єрював в уряді Азарова. Весь цей час він розвивав структуру "Партії регіонів", бігав з георгієвськими стрічками, а згодом увійшов у керівництво "Опозиційного блоку".

Ще одна видатна особа: ледве вдалося "Батьківщині" протягнути за своїм обласним списком рідну тьотю лідера і направляючої партії Юлії Тимошенко Антоніну Ульяхіну. Вона набрала найменше серед прохідних однопартійців. Ну ніякої, розумієш, поваги до справжніх авторитетів!

Ну і, нарешті, невеличка віддушина (принаймні, хочеться в це вірити): головою сільради Єлизаветівки (Петриківський район Дніпропетровської області) місцеві жителі обрали Максима Голосного – автора відомого на всю Україну білборда "Дізналася, що онук голосував за "Регіони" - переписала будинок на кота". До рейтингу його не заносимо, просто приємно згадати.

Одеса. Дуже хотілося написати про Сашу Боровика і Машу Гайдар, але ні: про них і так вже було написано достатньо, а якихось надзвичайних результатів вони не досягли. Бо найяскравішим тріумфом цьогорічних місцевих виборів в Одесі можна вважати результат мера Геннадія Труханова, який зміг, попри безрадісні прогнози, пробитися і в депутати міськради, і в депутати облради. Досягнення на посаді міського голови зараз пропустимо. Цікавіше те, що діючого мера Одеси пов'язують з відомим кримінальним авторитетом "Ангелом". І це наводить на певні роздуми, хто саме міг посприяти цій яскравій перемозі.

Своє місце в депутатському корпусі одеської міськради вдалося отримати і відомому "підрахую" Україні (вибачте, звісно ж, але з пісні слів не викинеш), народному депутату і вдаснику цілого ручного МГУ Сергію Ківалову. В передвиборчих перегонах конкуренти добряче потріпали йому нерви, після чого він намагався відкликати свою кандидатуру на пост мера Одеси. Правильно робив: з посадою голови міста йому не пощастило, а от до міської ради прорватися вдалося. Втім, і тут він вирішив "залягти на дно", написавши заяву про відмову від мандата на користь однопартійця Олексія Кисловського. Скоріше за все, Ківалова влаштовує його нардепівське сьогодення, але в нього лишилося ще одне невирішене питання - кримінальні провадження, фігурантом яких він є.

Ми говоримо "Харків" – розуміємо "Кернес". І навпаки. За одіозністю і скандальністю мало хто може змагатися з Геннадієм Адольфовичем, але він, все ж таки, не депутат, а улюблений мер, що вміє робити багаті подарунки, за які місто потім не може розрахуватися. Інша справа – скандальний нардеп і представник так званого автомобільного лоббі у парламенті Дмитро Святаш, який успішно завів своїх людей до місцевих рад Харківщини. Так, до Харківської облради за списками партії "Відродження" обрався батько Дмитра Святаша - Володимир Святаш, головлікар Комунального закладу охорони здоров’я "Харківський обласний центр здоров’я". У попередній облраді Святаш-старший був заступником голови Комісії з питань охорони здоровя, материнства і дитинства і соціального захисту населення. До Харківської ж міськради депутат Святаш завдяки все тому ж "Відродженню" втулив двох своїх "помічників на громадських засадах": 38-річного директора дитячо-юнацької спортивної школи Віталія Гагаріна і 31-річного підприємця Олександра Щирова. Таким чином, Святаш, який курує митні та податкові питання, виборами закріпив за собою можливість впливати на рішення в регіоні, де органи ДФС є одними із найприбутковіших в Україні.

Не дають спокою тяжкі думи про долю держави колишньому принциповому "регіоналу" Сергію Кальцеву з Запоріжжя. Він неодноразово обирався народним депутатом України, однак на минулих парламентських виборах програв на своєму "рідному" окрузі кандидату від Блока Петра Порошенка Ігорю Артюшенко. Зараз Кальцев обрався до Запорізької облради за списками партії "Наш край".
Його молодший брат Володимир кілька разів балотувався на посаду мера Запоріжжя, проте постійно програвав вибори. Цьогоріч тим же шляхом вирішив піти і Сергій, але теж з тріском програв вибори. Між тим, свого часу брати Кальцеви у тісній співпраці з колишнім губернатором Запорізької області фактично керували регіоном, а заодно мали спільний бізнес з одіозними братами Клюєвими. Тож в тому, що в облраді Сергій Кальцев не розгубиться, можна не сумніватися. Тільки відвернись...

За списком "Опозиційного блоку" до запорізької облради потрапив і один з ключевих топ-менеджерів Рината Ахметова Ростислав Шурма. Генеральний директор металургійного комбінату "Запоріжсталь", а за сумісництвом - керівник обласної організації Опоблоку, мав йти кандидатом в мери Запоріжжя, про що кілька років поспіль говорили в областному центрі. Проте останньої миті в команді Ахметова щось змінилося, і цю відповідальну місію доручили іншому "металургу" - головному інженеру комбінату Володимиру Буряку. Загалом Шурма – виходець з Донбасу, у Запоріжжі – з 2012 року. За цей час він так і не став в регіоні своїм і не зумів об'єднати навколо себе залишки запорізької політичної еліти. Єдине, на чому тримається вплив та авторитет Шурми - його наближенність до Ахметова.

Тихі і непомітні Суми зуміли зібрати у своїх списках кілька добре знайомих імен. Серед них – Юрій Чмирь, 1-й номер «Відродження» на Сумщині, який отримав третій результат в регіоні і завів до облради вісім депутатів.

Чмирь – екс-губернатор Сумщини часів Януковича. Незадовго до початку Революції Гідності залишив Сумщину заради посади заступника голови адміністрації президента, де займався гуманітарною та інформаційною політикою, спрямованою на покращення іміджу екс-президента (що смішно вже само по собі). Після втечі Януковича "заліг на дно" аж до цих виборів, на яких за рахунок власного рейтингу у Сумах продемонстрував один з найкращих результатів партії Коломойського-Хомутинника серед інших областей. В місті кажуть, що це було "тренуванням" перед виборами до парламенту.

Ну і ще один відомий персонаж і улюбленець публіки - Ігор Мірошниченко, відомий "свободівець", який свого часу відзначився скандальною " люстрацією" керівника НТКУ часів Януковича, "москалюки" Пантелеймонова. На Сумщині, уродженцем якої є Мірошниченко, він також прославився «ленінопадами», влаштувавши кілька показових знесень пам'ятників фюреру пролетаріату. Натепер Мірошниченко став депутатом одночасно двох рад: Київської міської та Сумської обласної. Про свій вибір він поки що не повідомив, хоча відповідь, мабуть, очевидна.

Не пасе задніх і Вінниця. Щоправда, наші журналісти спочатку написали, що "з одіозними депутатами на Вінниччині скрутно", але тут же додали: "Зате область щедра на одіозні депутатські родини". Так, родина "ударівців-солідарівців" Ткачуків за тиждень до виборів відмітиласьгречкозасіюванням своїх округів. При чому все було зафільмовано офіційними спостерігачами "Опори", а міліція навіть натякнула на відкриття кримінального провадження. Зокрема у вінницькій громадській приймальні нардепа від "БПП" Геннадія Ткачука, виборцям роздавали по 150 грн. в обмін на обіцянку проголосувати за рідного брата нардепа - заступника гендиректора "Укрпошти" Ігоря Ткачука. Або за його дружину, екс-комуністку Людмилу Станіславенко. Ну або хоча б за 24-річного сина нардепа Сергія Ткачука, який, незважаючи на свій юний вік, вже займає посаду, на хвилиночку, заступника начальника Головного управління юстиції у Вінницькій області. Тобто разом з 150 гривнями виборець отримував ще й право обирати за якого з трьох представників сімейства віддати свій голос.

Так чи інкаше, але представники родини Ткачуків таки матимуть депутатські посвідчення, адже чудодійна гречка діє на українських виборців безвідмовно. Ігор Ткачук ще одну каденцію "продепутатствує" у міській раді. Пройшла до міськради і його дружина Людмила, але крім того вона потрапила і до обласної ради. Там її колегою стане племінник, той самий юний заступник начальника Сергій Ткачук, який теж отримав депутатський мандат.

Колекцію одіозних депутатів у Вінниці поповнив власник однойменної кондитерської імперії Геннадій Вацак. Депутат облради 6-го скликання, який на сесії приїздив на "Мазераті" або "Хамері" "служитиме" своїм виборцям і в раді 7-го скликання. Кілька років тому обласна податкова звинуватила Вацака у недоплаті 5 мільйонів гривень податків. На що Вацак тут же взявся доводити, що "Мазераті" не його, покататися взяв, та й звідки взагалі у нього ті 5 мільйонів. Справу прогнозовано зам’яли, Вацак знову депутат. Перемога!

І ще одна одіозна персона – лідерка обласної "Батьківщини" Людмила Щербаківська. Наразі вона готується до другого туру виборів Вінницького міського голови, а раніше "сяяла" у скандалах. Зокрема, вінницькі депутати та партійні функціонери наперебій звинувачували Щербаківську в продажі прохідних місць у партійних списках під час минулих місцевих виборів. Обурювались тим, що її 23-річна дочка отримала посаду заступниці голови обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Заявляли про те, що Щербаківська лобіює призначення керівників комунальних підприємств області. Закидали їй розбазарювання партійних грошей, "ширку" з регіоналами, "виторговування" посад тощо. Але що було – то спливло: нині ті ж самі люди закликають вінничан проголосувати за Людмилу Щербаківську як за гідного кандидата в мери Вінниці.

Закарпаття відоме Мокалем, Балогою і Ланьом. Але є ще такий собі Віктор Русин, депутат Закарпатської облради від "Опозиційного блоку". Донедавна цей генерал-майор міліції на прізвисько "Антибіотик" очолював міліцію Закарпаття і Вінниччини. Заслужений юрист України. Встиг відсидіти в СІЗО, заробити на "Лексус", особисто познайомитися з усіма кримінальними авторитетами. У 2006 році його звинувачували одразу у двох серйозних злочинах – викраденні виборчої документації та направленні слідства хибним шляхом через підставних осіб, котрі за грошову винагороду згодилися взяти злочин на себе". "Суд його згодом виправдав, і до Закарпаття полковник повернувся вже начальником міліції. З посали пішов після Революції Гідності.

Найвідоміше ім'я Хмельницької облради – це Олександр Герега, нардеп і власник мережі будівельних супермаркетів "Епіцентр". Але сподіватися, що він покине парламент заради Хмельниччини, не варто. Проте на своєму ж бренді він завів до облради найбільше з місцевих політсил – аж 19 депутатів. З-поміж них відомих лише кілька. Насамперед це Віталій Олуйко, нинішній очільник відділення антимонопольного комітету з багаторічним депутатським досвідом, в тому числі і у Верховній Раді. Крім того, свого часу він керував Хмельницьким університетом управління та права, був і заступником голови облдержадміністрації. Навіть головою ОДА побув у 2005-му - аж шість днів. Олуйко є ще комсомольським товаришем "сильноукраїнця" Сергія Тігіпка, був членом кількох партій: НДП, Блоку Литвина, свого часу балотувався до ВР і за підтримки "регіоналів", але наразі позапартійний.

Ще одна цікава особа – Наталя Вишнівська. Вона була і в команді Наталі Королевської, і в Самообороні, і членом Ради Майдану, і головою люстраційного комітету. Її перехід під прапори Гереги колишні соратники вважають зрадою ідеалів Майдану.

Вкотре зайшов до облради і Іван Гладуняк, на цей раз – від "Солідарності". очільник Нетішина, керівник облдержадміністрації, потім – облради. Востаннє балотувався від "Батьківщини", та торік партійний люстраційний комітет виключив його з своїх рядів. В минулі часи його називали "найвизначнішим шахістом" місцевого політикуму. Після опали у "тимошенківців" ніяк себе не проявляв.

"Свободівець" Іван Гончар нині керує Хмельницькою облрадою (допоки до неї не зайшов новий склад) і є одним з фінансових донорів своєї партії. За його мовчазної згоди однопартійці виштовхали – в прямому значенні цього слова – з посади попереднього голову ОДА Леоніда Пруса. Наврядчи він радий позбутися посади, однак за наявними розкладами в жодній з ймовірних коаліцій "Свободу", схоже, не чекають.

У Кіровограді родина Табалових стежить, щоб їхній вплив на прийняття рішень в місті не зменшувався. Кілька скликань поспіль депутатом міської ради був Сергій Табалов. Тепер він передав естафету племіннику – Андрію Табалову, який посів третє місце на виборах мера, проте пройшов до ради. Між тим, за родиною Табалових тягнеться той ще шлейф. Сергій Табалов свого часу очолював земельну комісію, через яку пройшли сотні доволі сумнівних рішень щодо видачі ділянок. Його рідний брат Олександр та племінник Андрій 2012 року балотувалися за підтримки "Батьківщини" до парламенту, однак, пройшовши до ВР, раптом відмовилися вступити до фракції Тимошенко, перейшовши на бік "регіоналів". Арсеній Яценюк тоді страшно каявся у тому, що Табалови стали нардепами, а самі батько й син заробили собі сумнівну славу головних "тушок" парламенту.

У Полтаві зараз навряд чи знайдеш когось більш відомого, ніж міський голова Олександр Мамай. До міськради він пройшов на чолі власної партії "Совість України", проте, звісно ж, навряд чи там залишиться, маючи (якщо матиме) ще й мерське крісло – після другого туру. Загалом Мамай позиціонує себе як людина з почуттям гумору: любить розповідати анекдоти, інколи жартує цитатами з радянських фільмів чи мультиків. Бували випадки, коли Мамай співав пісні у відповідь на провокацію опонентів. Часто його жарти видаються недолугими. Але для того, щоб Мамай показав усю глибину своєї "оригінальності", його треба саме спровокувати. Що опоненти мера успішно і роблять. Варто лише згадати сесію Полтавської міськради 10 липня цього року, коли нардеп-скандаліст Каплін разом зі свитою прийшов зривати сесію. Тоді Каплін вдало грав на публіку, а Мамай під час словесних перепалок запропонував спочатку нардепу "відсмоктати", а пізніше побачив на його роті сперму. Наостанок Мамай ще й покатав друга Капліна, місцевого депутата Олександру Шамоту на капоті своєї машини, чим вивів Полтаву на перші позиції серед ньюз-мейкерів дня.

У Херсонську міськраду від "Опозиційного блоку" проходить Василь Федін, відомий як людина одіозного нардепа та олігарха Вадима Новинського. Зараз він займає посаду генерального директора суднобудівного холдингу "Смарт Маритайм Груп", який контролює Херсонський та Миколаївський суднобудівні заводи. Варто зауважити, що він вже тричі обирається депутатом міськради. На парламентських виборах 2012 року Федін балотувався від Партії регіонів по мажоритарному округу №183 у Херсоні, але поступився "ударівцю", нинішньому губернатору Херсонщини Андрію Путілову. У 2013 році Федін за кермом службового автомобіля скоїв наїзд на велосипедиста, який рухався в попутному напрямку та почав перетинати проїжджу частину. В результаті ДТП чоловік загинув на місці події. Втім, жодної інформації щодо юридичних наслідків цього інциденту для Федіна немає.

Львів – як Харків. В тому сенсі, що говоримо "Львів" – розуміємо "Садовий". Але він, хоча і пройшов до облради, навряд чи відмовиться від мерського крісла, за яке побореться у другому турі, тож доводиться шукати інших претендентів на сумнівні лаври. Наприклад, впадає в око впадає така собі "солодка трійця" від "Солідарності": Михайло Дзюдзь, Михайло Задорожний та Анатолій Дейнека. Дзюдзь і Дейнека займали високі посади при всіх Президентах України: Кучмі, Ющенку та Януковичу. Більше того, Дзюдзь за часів Януковича очолював фракцію "Партії промисловості і підприємців України" у Львівській обласній раді, яка була підконтрольною Партії регіонів. Саме люди Дзюдзя активно виступали проти висловлення недовiри одiозному намiснику Львiвщини Олеговi Салу у 2013-му. Тодi Дзюдзь навіть грозився реагуванняи прокуратури на рiшення про недовiру головi ОДА.
Анатолій Дейнека за часів Януковича був начальником Львiвського обласного управлiння лiсового та мисливського господарства. Нині колишній шеф Дейнеки, голова Держагентства лісових ресурсів Віктор Сівець переховується в Росії, а активісти ретельно стежать, аби Дейнеку знову кудись не призначили. Нагадуючи, що за його "царювання" на Львівщині масово вирубувався здоровий ліс, вивозилася елітна деревина та розпродавалося майно лісництва. А сотні кримінальних справ щодо цього досі розслідуються.
Щодо Михайла Задорожного, то він встиг походити під багатьма прапорами. Бобував у СДПУ (о), в 2006 – 2010 роках був членом фракції БЮТ Львівської обласної ради, з 2010 року по цей час є членом фракції "Свободи" у Львівській облраді, хоча в 2012-му сам Олег Тягнибок називав Задорожного зрадником за самовисування по вже "забитому" "свободівцями" 121-му Дрогобицькому округу. Крім того, рух "Чесно" закидає Задорожному в часи головування у Дрогобицькій райспоживспілці розпродаж за безцінь 35 об’єктів основних засобів, причому частина з них відійшла малому приватному підприємству "Лівач", засновником якого був сам Задорожний.