Як містечко на Сумщині розкрило симфонічний талант Чайковського

Колись на ці землі тікали від польського гніту. Потім тут "фестивалили" російські паничі. Нині ж сюди їдуть любителі старовини та поціновувачі класичної і сучасної музики
У 1990-ті кожен українець, може, й не знав, де виробляються, але чітко ідентифікував "червоні маки", "тростинки" та "сопілки" – найсмачніші цукерки тих часів. "Варилися" вони, зокрема, в Тростянці – "шоколадній столиці" Сумщини.

Автомобілістам вибрати маршрут до Тростянця буде досить просто, адже розташоване місто на трасі "Суми – Харків" (якщо їхати від останнього, то за Охтиркою). А от тим, хто вибере залізничний транспорт, треба бути пильними, бо орієнтуватися треба не на "Тростянець", а на станцію "Смородине".

Назва містечка пішла від місцевої річки Тростянки. Історія ж поселення стартує у першій половині XVII століття з хвилі переселення селян та козаків з Правобережної України після битви під Берестечком та укладення Білоцерківської мирної угоди. Вона дала Богдану Хмельницькому час на перепочинок, а тодішній польській владі – привід "закрутити гайки" на підконтрольних їй українських землях.
У різні часи Тростянець був під контролем охтирського полковника Івана Пререхрестова, родини Надаржинських (Тимофій Надаржинський був духовником російського царя Пера І), князів Голіциних та цукрозаводчика Леопольда Кеніга та його сина. При цьому розвиток містечка давався досить важко: населення мешкало у досить тяжких умовах, а то й відверто бідувало, тож похвалитися заможністю міг тільки панський маєток.

Нині Тростянець на Сумщині вже майже ніхто не плутає з його вінницьким тезкою. І не лише завдяки "шоколадності", а й цікавій історії, яку все більше використовують сьогоднішні керманичі міста, перетворюючи його у "фестивальну мекку".
"Стара фортеця. Подорож крізь сторіччя", "Схід-Рок", а тепер ще й "ЧайковськийФест" щороку збирають тисячі шанувальників. І дякувати цьому місто має передусім своєму "Круглому двору", у якому відбуваються майже всі масштабні культурні заходи Тростянця.

Споруда розташована у самісінькому центрі міста біля колишнього панського маєтку і може похвалитися чудовою акустикою, яка радує як виконавців і музикантів, так і слухачів концертів.
Фортеця побудована у формі манежу та, за словами місцевих істориків, є найдавнішою громадською спорудою північно-східної частини України й не має аналогів у вітчизняній архітектурі середини XVIII століття

Зведений "Круглий двір" у 1749 році тодішніми власниками тростянецьких земель Надаржинськими, яким ці землі перейшли у 1720 році. З часом Двір перейшов новим господарям маєтку – князям Голіциним і використовувався як арена для цирку та театральних вистав. Усередину споруди і досі ведуть високі ворота, а от від лож і сцени сьогодні не лишилося нічого.
Український і російський мистецтвознавець і дослідник пам'яток архітектури Георгій Лукомський свого часу відвідав фортецю і потім згадув про неї в статті "Тростянець" Санкт-Петербургського журналу "Столица и усадьба" за 1916 рік.

"...Дуже цікавий цирк князів Голіциних, так званий "Круглий двір", майже цілком збережений, – писав він. – Ця овальна велика будівля являє собою ніби маленьку фортецю з чотирма вежами на кутах та воротами посередині. У цих вежах жили циркові артисти, а також "танцюристки" кріпацького балету, що був у князя Голіцина. Уздовж стін були розташовані стайні і місця для глядачів. Бар'єри лож не збереглися, але кімнати, що слугували артистам, залишилися майже в тому ж вигляді – тепер у них живе обслуга маєтку. В дворі містилася циркова арена просто неба – свого роду грецький або римський колізей. На жаль, ніяких пам'яток цих чудових, за усними розповідями, вистав не залишилося. Все це знищене часом".
Тростянчани розповідають, що за час свого існування фортеця (яка, втім, була декоративною, а не дійсно оборонною спорудою) пережила чимало руйнувань. Але щоразу відроджувалася буквально з попелу і сьогодні продовжує вітати у своїх стінах гостей. Як і маєток Голіциних, який розташований зовсім поруч. Він теж був збудований родиною Надаржинських у 1762 році, потім перейшов у власність князя Василя Голіцина, а згодом – цукрозаводчика Леопольда Кеніга, який провів реконструкцію маєтку. Власне, саме його версія садиби і дожила до наших днів, тож правильніше її було б називати вже "маєтком Кенігів", але "голіцинська" назва прижилася краще. Що і не дивно, адже ця родина і доклала найбільше зусиль до її розбудови.
Портрети власників палацу виглядають з-поміж експонатів картинної галереї, представленої в маєтку. Старий дім Голіцина-Кеніга перебуває у чудовому, порівняно з іншими подібними пам'ятками, стані: в ньому збереглася старовинна ліпнина на стінах, кахлі на підлозі балкону та дерев'яні сходи ще з тих самих царських часів.
Екскурсовод розповідає, що цими сходами ходив великий композитор Петро Чайковський. Він гостював у маєтку Голіцина влітку 1864 року і саме тут написав свій перший симфонічний твір – увертюру "Гроза". Нині в тростянецькому парку – колишньому панському – встановлено пам'ятник Чайковському, а в маєтку Голіцина та в "Круглому дворі" влаштовують концерти на його честь.
Нині на другому поверсі палацу планують відкрити музею, присвячений відомому композитору. На першому ж стоїть білосніжний рояль, нагадуючи про перебування Чайковського. Причому інструмент не "простоює" – з нього часто ллються ноти маршу Мендельсона, адже в маєтку Голіциних часто проводяться весільні церемонії.
Завершити екскурсію "Круглим двором" та маєтком Голіцина варто на Алеї закоханих. Тут є фонтан, куди, за традицією, можна кинути монетку, аби колись завітати до Тростянця знову. Але Depo.Мандрівник з містом не прощається, бо попереду – відвідини місцевого парку з "гротом німф", де місцеві дворяни в давні часи влаштовували дуже незвичайні забави, та інші пам цього невеликого, але гідного уваги міста.
В матеріалі використані світлині з відкритих джерел