Путін ліпить з Порошенка дрібного шахрая

Вчорашній "наїзд" на фабрику Порошенка у Липецьку не став чимось екстраординарним. "Пресувати" фабрику почали ще з середини минулого року (хоча під слідством за використання радянських "брендів") керівництво фабрики ходило вже давно. Проте справжнє "свято" почалося після приходу Порошенка на посаду президента. Слідчі ходили на фабрику, як на роботу. З вересня по жовтень фабрика стояла, після чого лінії запрацювали, проте почався поступовий процес звільнення 400 працівників. Систему дистрибуції "трощили" прямими вказівками віце-губернаторів. Все, що відбувалося і відбувається - це і негативний сигнал для решти іноземних інвесторів в Росії. Бо якщо сьогодні без особливої причини "пресують хохлів" - то немає ніякої гарантії, що за тиждень чи місяць не візьмуться за американців, німців та фінів. Хоча російський президент вже давно увійшов у фазу "за ценой не постоим".

Проте вчорашня подія отримала якісно новий відтінок. Про неї відписалась більшість російських федеральних ЗМІ та телеканалів, а "ватні тролі" в інтернеті замалим не захлинулись від захвату.

Схоже, російська пропагандистська машина взялась до створення нового образу українців. Хитрих, підступних, схильних до обману. Пристрілити їх - через братські почуття - ніби й не випадає, а вести справи - майже неможливо. Але ФСБ з Путіним зі всім впорається. Як у Липецьку

Це явно новий тон пропагандистської істерики, яка на зорі конфлікту починалась з образу, приміром, "кривавого пастора" з автоматом на купі димучих трупів, безкомпромісного і недоговороспроможного захисника українського нацизму. Той штамп, до речі, зіграв з росіянами злий жарт. В Україні він, не зважаючи на повну безглуздість, схоже, підвищив популярність Турчинова - країна явно потребувала безкомпромісних захисників, бодай і вигаданих. З іншого боку, після подібної характеристики Турчинова російські політики, які з очевидних причин були вимушені підтримувати з ним робочі контакти, виглядали якось дивно. Врешті, Росії не звикати робити з колишніх друзів "слуг пекла" і навпаки. От і з німецькими товаришами зразка 1939-го потім по-іншому розібрались. І, з сучаснішої історії, людожер Мугабе, який вирізав половину Зімбабве за прорадянські погляди, тепер став кращим другом, російські кредити проживає - добра наживає.

Натомість новий образ президента Порошенка у російських ЗМІ - це лиш дещо трансформована архетипічна карикатура на "хохла-саложера" радянських часів. Побачивши неадекватність власного креатину, кремлівські пропагандисти, схоже, вирішили вдатись до "класики".

При всій неапетитності "нового портрету шоколадного короля", який пропонують нам російські ЗМІ, хотілось би вірити, що зміна шаблону викликана зміною потреб російської зовнішньої політики. Замість "нелюдів-фашистів", з якими треба воювати, Путіну тепер потрібні "хитрі й підступні" хохли, з якими надзвичайно важко домовитись, і на яких можна скинути відповідальність за всі труднощі в переговорах, за всі паузи і суперечки. У такий спосіб, порушення законів Липецькою фабрикою - з російськими робітниками і російським менеджментом - стане символом "корумпованості" сучасної України в очах російського обивателя.

При тому частина українських експертів вже встигла заявити, що "путінський режим забере в Порошенка фабрику". Такий вихід був би надто простий - і в кінцевому рахунку, надто добрий для українського президента. Все-таки Путін - ФСБ-шник. Тому фабрику у Липецьку він у власності Порошенка залишить. Для того, щоб продовжувати психологічний тиск - і мати можливість для гучного піару.
А стосовно рідного президента, то можна завважити, що будучи дипломатом, він міг би передбачити, що липецька фабрика може стати - і неодмінно стане "порошенковою п'ятою" у стосунках з Росією. І виправдання на кшталт того, що він сам не може продати свій актив - чи то тому, що цьому "заважає" Путін, чи то тому, що такий вже кабальний контракт він підписав з Rothschild, яка все продає фабрику - і ніяк не продасть, виглядають трохи смішними. Не смішними можуть стати емоції, приміром, солдатів збройних сил і добровольчих батальйонів, які, за чутками, знаходять продукцію липецької фабрики в "сухпаях" російських диверсійно-розвідувальних груп.

Тому Петру Олексійовичу варто, мабуть, порадити агентам Rothschild трохи поспішити. Бо таким темпом невдовзі і фабрика знеціниться, і рейтинг, чого доброго, прив'яне.