Боровик відчув себе у Яценюка карасем в каналізації

Історія з відставкою (чи не відставкою?) першого заступника (чи то претендента на посаду першого заступника?) міністра економіки України Саші Боровика вийшла мутною, з якого боку не глянь.

Хоча причина її, ймовірно, цілком банальна. Випускник Гарварду, юрист зі світовою практикою в потужних транснаціональних корпораціях, який прийняв українське громадянство і перебрався з Мюнхена до Києва, щоб допомогти у проведенні реформ, раптом йде геть з уряду. Буцімто через перешкоди роботі з боку прем'єра. Останній при тому навіть до публічних пояснень ситуації не опускається. Виглядає, як червоний прапорець, своєрідний рубіж для команди реформаторів, після якого все вкотре піде, "як завжди".

З іншого боку, і сам Боровик не висуває жодних серйозних звинувачень колишнім працедавцям (чи все-таки - отримувачам волонтерської допомоги?), і пояснює все, що відбулося, різними поглядами на практику і темпи проведення реформ. Експерти розійшлись в оцінці ситуації. З ними, з експертами при владі, таке часто буває. Принаймні, якихось голосних заяв про відверті провали чи, тим паче, злочини владної команди ми від Боровика поки що не чули. А безпосередній шеф (чи не шеф?) винуватця торжества, міністр економіки Айварас Абрамавичус говорить лиш про те, що сторони "не зійшлися характерами". Себто й конфлікту, достойного уваги "цезаря і народу", ніби й немає.

Проте масштаб розголосу ситуації, вочевидь, таки вимагає від очільника уряду хоч якихось пояснень. Бо якщо Боровик був цінним кадром, втраченим через адміністративно-посадові ігрища в Кабміні (а як іще можна назвати двомісячну роботу без зарахування в штат?) - це вимагає коментарів. А якщо ж Боровик був просто волонтером з паскудним характером - це тим паче вимагає пояснення. Бо цей "волонтер" впродовж двох місяців активно працював в Кабміні, вочевидь, мав доступ до інформації з різними цікавими грифами, давав коментарі, які сприймались як позиція українського уряду, і самим фактом своєї відмови від співпраці робить для Кабміну - і рівня довіри українців до його роботи - вкрай неприємний сюрприз.

Відповідно і реакція суспільства на кінець стосунків Боровика з міністерством круто розділилась. Частина українців - слідом за великим facebook-другом другом України російським фінансистом Славою Рабиновичем, кричать про удар по іміджу, який відгукнеться в стосунках з ЄС, США, і Небесною Канцелярією. Решту згадують всю "єресь", яку на їхню думку говорив Боровик (зокрема, про можливість дефолту) і зі старанністю ювеліра з великою лупою вивчають гарвардський диплом Боровика, вказуючи на велику кількість оцінок "добре" і "добре з мінусом", пост-фактум суворо запитуючи - чи може гарвардський четвірочник реформувати нашу економіку?

А загалом, складається враження, що якогось великого скандалу і не трапилось. Просто з паном Боровиком мав місце тривіальний когнітивний дисонанс. Людина, яка звикла працювати у великих західних корпораціях на відповідальних посадах, подивилась на український уряд зсередини. Навіть не на корупціонерів і "розпильщиків" - а на звичайний штат.

На убогих, недорікуватих клерків, що продукують мегатони непотрібних паперів. На "головспеців" з зарплатою в 250-300 доларів (в деяких міністерствах вона і до 250 не дотягує, до речі), які в обідню перерву їдять борщ з банки на лавочці в парку. І не можуть змінити роботу виключно в силу видатних професійних якостей. На нечисельних "адекватів", які, як і Боровик, потрапили на держслужбу на ентузіазмі, готуються звідти втекти, а поки що почувають себе карасями в каналізації. На вищих посадовців, які прийшли вирішувати свої проблеми, і не вважють за доречне це приховувати від колег.

Подивився на це пан Боровик - і чогось такого неприємного наговорив прем'єру Яценюку, так що той, бідака, мовчки собі образився. І вирішив пана Боровика з Мінекономіки... попросити. Тихо так, без скандалу. І правильно по суті вирішив. Не було би щастю ні Боровику з Мінекономіки, ні Мінекономіки з Боровиком.

От грузини й литовці, які ще є в уряді - вони люди хоч трохи більш звичні, щось в житті бачили, не те що гарвардський юрист. Хоча невідомо, й наскільки їх стане.

Тому експеримент з іноземцями в міністерствах, задля уникнення подібних інцидентів у майбутньому, варто, мабуть, якось модифікувати. Скажімо, створити окреме "Міністерство іноземців" у складі Кабміну.

Або офіційно попереджати претендентів, що, зголосившись працювати в зоопарку, вони не стануть дивуватись чи обурюватись при виді горил, макак і орангутангів у їхньому природному середовищі мешкання.