Порошенко сам потурає попиту на георгіївські стрічки в Україні

Досить спокійну атмосферу у центрі Києва під час урочистих заходів з нагоди 70-річчя Перемоги трішки "розбавили" декілька конфліктів у парку Слави. Спочатку виник конфлікт між групою відверто маргінальних жінок, які принесли портрет Сталіна, та громадянами, які цілком обґрунтовано вимагали прибрати "радянського Гітлера" куди подалі. Втім бійки не вийшло: співробітники міліції розвели сторони конфлікту.  

Трохи пізніше по завершені урочистих заходів біля готелю "Салют" близько 40 осіб із червоними прапорами спробували прорватися на алею Слави. Але тут їх зустріла приблизно така ж за кількістю група націоналістів. Сторони обмінялися стусанами. В результаті, держаки червоних прапорів полетіли додолу. До серйозної бійки знову справа не дійшла: міліція була напоготові і розборонила політичних забіяк.

На цьому власне всі серйозні конфлікти були вичерпані. Люди спокійно йшли до Вічного вогню, клали квіти і... дивилися один на одного, мимоволі аналізуючи, хто з якою символікою прийшов. Варто зауважити: абсолютна більшість громадян була у цивільному. Втім, десь порівну прийшли ті, хто начепили на себе "георгіївські стрічки" та "маки пам'яті". Останніх було, мабуть, трохи більше аніж "агітпропівських", але ненабагато. Усіляко працювали на нашого агресивного сусіда продавці, які на Площі Слави продавали георгіївські стрічки за три гривні - штука. І варто констатувати: вони користувалися попитом.

Не треба пояснювати небезпеку, яку викликає наявність "колорадських" стрічок в столиці України. Як і те, що латентних носіїв цих стрічок в Києві в абсолютних числах нараховується кілька десятків тисяч. Багато хто з них боїться "світитися", щоб не наразитися на негативну реакцію оточуючих. Втім, це до пори до часу...

Нинішня українська влада, на жаль, сама провокує збільшення активності "ватної" маси в українських містах. Майже повна відсутність реформ, збереження корупційної вертикалі ім. Януковича-Азарова - все це розчаровує "сіру масу" латентних совків.

Взагалі, у всій цій історії зі стрічками дивує позиція нинішньої влади, яка з усіх сил намагається нікого не образити. Як результат: у країні, де йде війна, дозволяється атрибутика агресора. Це - нонсенс. До речі, наші друзі по нещастю родом з "совка" - у Грузії та Латвії - показали, як можна боротися проти "колорадів". Так, нещодавно у російських байкерів, які знахабніли настільки, що приїхали у Тбілісі, змусили зняти зі своїх мотоциклів "георгіївські стрічки". У Латвії днями депутат Сейму Латвії Вейко Сполітіс взагалі запропонував на законодавчому рівні встановити покарання штрафом за демонстрацію георгіївської стрічки під час проведення публічних заходів.

Насправді, в Україні зовсім не обов'язково і, скоріше, навіть непотрібно забороняти 9 травня та георгіївські стрічки. Але й "освячувати" їх державними заходами з нагоди радянсько-російського Дня перемоги - справа невдячна.

Відзначивши на офіційному рівні День скорботи за загиблими 8 травня, коли це робить увесь цивілізований світ, український владі не вистачило сміливості просто проігнорувати 9 травня на офіційному рівні. Відтак тепер маємо офіційні урочистості на День перемоги, соціальні ролики про два покоління, та інші акції, які цілком можна було провести в один день - 8 травня. До того ж і Порошенко заявляє, що 9 травня назавжди залишиться червоним днем календаря.

Значно краще було б, якби комуністи та регіонали зі своєю ватною публікою святкували 9 травня самі по собі. А так "вата", яка зазвичай тонко відчуває, що дозволено згори, а що ні, зрозуміла, що сьогодні цілком можна розмахувати георгіївськими терористичними стрічками, продавати їх просто на вулицях столиці на втіху Путіну і окупантам. А чому ж ні? Якщо і Порошенко, і Яценюк, і Кличко, і інші високопосадовці цілком в дусі радянської традиції відзначають головне путінське свято. Різниця хіба що в маках замість стрічок та кольорі прапорів.

Здається, час визначитися зі ставленням до радянських історичних міфів уже настав, інакше ми ще довго страждатимемо від "ватних рецидивів".