Чи хотіли українці війни з Росією? Так

Більшість українців не настільки дурні, щоб не усвідомлювати, або не підозрювати, або хоча би на підсвідомому рівні не відчувати, що наші стосунки з Росією зводяться до одної простої максими - або МИ, або ВОНИ

Чи хотіли українці війни з Росією? Так…

Часто можна почути думку, що якби не Путін, то ми б не стали нацією, державою, не знайшли самоідентифікації, не почали створювати армію ну і так далі. Мовляв, за гіркою іронією, ми маємо подякувати Путіну та росіянам за багато чого. Так от - це просто сором'язливий штамп, яким ми прикриваємо, як справжні миролюбні європейці, правду. Ми самі свідомо чи підсвідомо хотіли війни з Росією, ми свідомо чи підсвідомо викликали Путіна і росіян на бій, ми самі обрали війну з Росією, бо не бачили іншого виходу.

І мають рацію ті, хто говорять, що, якщо б не Майдан, то Путін не напав би на Україну. Але і це напівправда. Не Путін напав на Україну, а ми напали на Росію, коли вийшли на Майдан. Це ми вийшли на тропу війни проти східного монстра, який самим своїм існування вже кілька сот років принижує Європу і нас.

І коли збирався мільйонний Майдан усі або знали, або підозрювали, або відчували, що це не конфлікт народа з Януковичем (до речі, мав непогані шанси очолити війну з Росією), якого всі мали лише за маріонетку Путіна, а початок війни з Росією. Не треба казати, що ми хотіли, щоб нас просто залишили в спокої і дозволили піти в Європу. Ми або знали, або підозрювали, або відчували, що все закінчиться війною з Росією. Більше того, ми хотіли цієї війни, щоб розібратися з вічною загрозою нашому існуванню вже і негайно. Так що годі зображувати з себе жертв агресії. Нам набридло боятися. І ми хотіли воювати. І якщо б це було не так, то ми б обрали білоруський, казахський чи власне, російський шлях. В Білорусі та Казахстані зараз мир. 

Але чи хочемо ми такого миру? Ще й зараз не пізно звернути з обраного шляху - треба всього лише лягти під Росію і отримувати задоволення. В унісон з Москвою лаяти НАТО, Америку, "крєпіть скрєпи" разом з УПЦ МП, по можливості брати участь у корупції, яка є частиною соціального договору по-російськи, ну і так далі. Захід звісно трошки здивується, але навряд чи буде проти - США відмовилися ж від "гнилого" Південного В'єтнама.

Ми не хотіли крові? Так, мабуть, не хотіли, але були до неї готові. Звісно, було б краще, якщо б Путін взяв і просто капітулював перед нашою агресією щодо "русского мира". Але хтось вірив, що так буде? Хтось вірив, що Путін не буде захищатися від українців, які почнуть будувати демократію на його "канонічній території "? Ніхто у це не вірив. Ми були готові до війни в Криму. До неї були готові кримські татари. Не готовим було наше керівництво. Ми були готовими до війни на Донбасі. До неї був готовий проєвропейський Донбас. Не готовим було наше керівництво. І якщо б це було не так, якщо б ми не хотіли війни, то не було б добровольчого та волонтерського руху. Так шоста хвиля мобілізації вже "скрипіла" на відміну від перших хвиль. І в цьому нічого дивного немає - некомпетентність керівництва та корупція зробили свою справу.

Не зовсім правда, що миру немає, бо війна вигідна владі. Звісно на війні наживається цілий прошарок потвор, але війна продожується не через них, а через те, що українці чекають від влади не миру за будь-яку ціну, а перемоги над Росією за будь-яку ціну. Якщо б це було не так, то не було б такого галасу стосовно міфічного "особливого статусу Донбаса". Українці нічого не хочуть чути про входження ДНР та ЛНР в Україну у будь-якій формі, хоча за логікою речей, якщо б ми не хотіли війни, то все було б просто вирішити - пробачаємо Крим і перетворюємося на Боснію і Герцеговину в орбіті Росії. І мир готовий. 

Давайте вже скажемо правду. Ми не жертви агресії, а агресори. Ми напали на "Русский мир", який є вічною нам загрозою. І, навряд чи зупинимося, поки Росія не зникне як геополітичний фактор. Більше того, Росія вже програла. Але... і ми ще не виграли. Україна в 1648 році вже влаштовувала глобальний перерозподіл сфер впливу в Європі - звалила Польщу, дозволила піднятися Росії. Мабуть це для нас як першорідний гріх. Тепер мусимо відправити випущенного нами диявола назад у пекло. Спокутувати гріх.

А якщо без всякої історичної містики та мессіанства, то все просто - стоїть питання виживання або МИ, або - ВОНИ-ЧУЖІ.

 

Больше новостей о событиях в Украине и мире на Depo.ua

Все новости на одном канале в Google News

Следите за новостями в Телеграм

Подписывайтесь на нашу страницу Facebook

deneme