Яценюк наказав білити бордюри по всій країні

З одного боку довгий і тернистий шлях яценюківських піар-кампаній від епічного «продуктивного села» до загадкової «кулі в лоба» свідчить про те, що ця людина перебуває у процесі вічного і творчого пошуку своєї медійної ідентичності, що шукає її, і не може знайти, оскільки і сам не знає, чого, власне, він хоче. Можна припустити, що Арсенію Петровичу хотілося б сконструювати імідж сильного політика, якому достатньо дати «вказівку», та ще грюкнути кулаком по канцелярському столу - і проблеми в державі будуть вирішені.

Таких прикладів безліч. Самий свіжий із них - виступ прем'єра на засіданні комісії з надзвичайних ситуацій з приводу автодоріг. Українські дороги в плані паблік рілейшн - дуже вигідна річ, за найоптимістичними прогнозами, їх приведенням до ладу буде опікуватись іще не менше десяти прем'єрів після Яценюка, але лише Арсеній Петрович готовий рубати дорожній гордіїв вузол, що той Македонський.

- Даю Державтодору мільярд на доведення доріг до безпечного рівня, - каже Яценюк, - Міністр інфраструктури, будь ласка, візьміть це на особистий контроль. Щоб не було, як раніше: десять ям залатали на сто ям списали. Тут нічого не змінилося, а повинно було змінитися.

Що подумав з цього приводу міністр, ми, певне, так ніколи й не дізнаємось, бо Андрій Пивоварський - людина сама по собі дуже вихована. Але зрозуміло, що в умовах, коли мінімальна потреба дорожньої галузі на рік становить 35-40 млрд грн., за цей мільярд потім спитають, як за десять. Яценюк це знає. Пивоварський це знає. Виборці це знать. А я навіть здогадуюсь, як це все буде виглядати на практиці.

Працюючи колись в районній раді, я свого часу дивувався, як багато - порівнянно з іншими витратами на ЖКГ - в бюджетній частині закладається грошей на ремонт фасадів будинків. В деяких випадках, ця сума становила до половини всіх витрат на ремонт житлового фонду. І це було по-своєму мудре рішення в умовах критичного браку грошей, помноженого на розкрадання. Тому що ремонт фасадів дозволяв при наймінімальніших витратах створити максимальну ілюзію роботи. Не кажучи вже про те, що облікувати витрати на зовнішній марафет було нелегко. Завжди які-небудь недоліки можна було б списати, наприклад, на агресивний вплив навколишнього середовища.

Іще один подібний фінт можна спостерігати на прикладі дитячих майданчиків, які масово встановлюються у наших дворах перед кожними виборами. Багаторічний досвід підказав кандидатам в депутати, що, коли не маєш сил підняти свій округ і навіть не знаєш, де взяти на нього гроші, найдешевший спосіб проімітувати свою діяльність - звести такий от майданчик. І хто після цього насмілиться щось закинути народному обранцеві? У нас же все найкраще - дітям.

Неважко припустити, що і Міністерство інфраструктури теж зараз гарячково думає, на які б умовно «фасади» зараз потратити мільярд Яценюка. З Віктором Федоровичем було простіше: достатньо було кинути всі сили на дорогу у Нові Петрівці - і спати спокійно. А що потрібно, аби сподобатись цій «здоровій, освіченій людині» Арсенію Петровичу? Може, пофарбувати бордюри? Якраз мільярда і вистачить. За винятком тих грошей, що прем'єр уже пообіцяв заплатити умовній німецькій компанії, яку збирається найняти для перевірки використання мільярду. Тому що, як визнає наш прем'єр, «ми платимо з бюджету мільярди, а потім не знаємо, куди ті мільярди діваються».

Німецька фірма - це іще одне наше урядове кнов-гав. Німецька фірма, як і грузинські міністри - це мем, це вундерваффе, яке теоретично має зламати хребет всій радянській системі. Хоча по суті ми вже достатньо останніми роками й особливо місяцями познайомилися з європейською дійсністю, щоб зрозуміти, що на континенті не становить проблему знайти компанію, здатну за зовсім скромні гроші знайти все: від убивць Гонгадзе до відсутності фальсифікацій на виборах. Яценюк же сподівається, що німецькі спеціалісти підкажуть, як краще облаштувати транспортне полотно та раціонально використовувати кошти. Хоча за такою логікою було б раціональніше просто найняти якусь німецьку ж будівельну фірму будувати автобани на комерційній основі - дешевше б і вийшло.

Тому у мене є, наприклад, альтернативна пропозиція: залучити до перевірки якості доріг замість німецької фірми популярну телевізійну програму «Ревізор». Тим більше, що у них після Ольги Фреймут спостерігається кричуща криза жанру щодо ведучого. Яценюк, інспектуючи ями на дорогах, міг би внести в програму різноманіття, долучитися до суспільно корисного проекту і перебувати на екранах стільки, скільки йому треба, даючи конкретні вказівки усіляким прорабам та десятникам. Так, дивись, і рейтиг би вгору поліз. Як не у Яценюка, то в «Ревізора» точно.