Як я чекала поліцію

Молоді хлопці та дівчата вийшли патрулювати вулиці та захищати людей. Першими досягненнями полісменів стали: допомога бубусям, дідусям – то через дорогу переведуть, то пакети важкі допоможуть дотягнути, то робочі "Пріуси" поб’ють, то якогось чиновника оштрафують. Я безмежно раділа цій реформі, адже думала "Ну нарешті у нас з’явилась поліція, яка реально захищає", однак нещодавно зіткнулась із ситуацією, яка мене дуже сильно розчарувала і довела, що по суті ніякої реформи не було.

Роботу поліції я перевірила на собі і, як з’ясувалось, мені наша так звана нова поліція нагадала чомусь нагламурену дівчину, яку хлопець змушений чекати годинами, поки в нього не віддубіють ноги на морозі, бо її вєлічество одягаються, фарбуються і ще купу всього роблять. Чому так, зараз спробую пояснити.

Кілька днів тому повертаючись з роботи додому у мене вкрали гаманець. Я проходила переходом у ТЦ "Метроград" просто перед самим виходом мене обігнав чоловік, який у дверях різко повернувся і почав штовхатися, ніби "Ти шо тут стала, не бачиш, цар передумав виходити". Така штовханина тривала, ну можливо хвилину, потім чоловік мене відштовхнув рукою і я трохи нахились на людей, які стояли позаду мене. Ну, подумала я, чоловік трохи не в собі і почала підійматись сходинками, відійшовши за ріг, помітила, що в мене відкрита сумка, я подумала, що щось тут не так, адже сумку я закривала, покопирсавшись у невід’ємному атрибуті кожної дівчини, я виявила відсутність гаманця, тричі перетрусивши сумку, бо іноді там сама нічого н можу знайти, переконалась, що та штовханина була спровокована навмисне. "От я лох", - подумала, дістала телефон і набрала номер поліції. Розповіла історію, вони записали дані та координати і сказали очікувати патруля, мовляв зараз вони приїдуть і всьо парєшають. Потім я подзвонила в банк і заблокувала всі картки.

Я стояла біля переходу і виглядала свою нову поліцію на "Пріусі", якщо мені не зраджує пам’ять – то раніше у МВС заявляли, що прибуття поліції на місце НП має складати 10 хвилин. Я знервовано поглядала на годинник, адже у вкраденому гаманці були гроші та картки. Пройшло 10, 20 , 30 хвилин, а дзвінка все не було і от тут роздався той найочікуваніший дзвінок, ніби освічення хлопця, якого дівчина чекала 5 довгих років, і голос з того боку:
- Де ви знаходитесь?, - запитав поліцейський.
- як де? За адресою, яка була вказана раніше вашому черговому, - відповіла знервовано я.
- А підійдіть до станції метро ( Макдональдс), ми тут чекаємо, - сказав мені співрозмовник.

Я трошки у шокованому стані , попленталась до місця зустрічі, подумаючи, чому я маю плентатись до них, якщо у своєму виклику була вказана точна адреса злочину і , у них було достатньо часу? Прийшовши на місце, я тричі пройшлась туди –сюди, виглядаючи поліцію і, не знайшовши, стала по центру, ну, почекаю їх тут. Пройшло кілька хвилин повз мене пройшло 3 хлопців у формі "міліції" з автоматами. У моїй голові промайнула думка, що тут робить міліція, адже за заявою Авакова, "міліція" мала бути ліквідована ще 7 листопада, чи це на хлопців форми поліції не вистачило? Ну хай уже як є, але де ж мої поліцейські? Тут ні з того ні з сього повз людей пробіг чоловік, а за ним  та сама "міліція" з автоматами, відбулось затримання, якогось крадія, який вкрав у місцевої касирки гроші, але це я вже пізніше дізналась зі слів "міліцейсько-поліцейських". Однак, мене цікавила моя справа. Адже я там стояла вже 50 хвилин без поліції, без гаманця і з задубілими ногами, бо на вулиці не літо і вранці падав мокрий сніг та і досить холодно було. Прочекавши ще 5 хвилин, я зателефонувала по номеру, який мені телефонував типу "поліцію викликали". Мені сказали, що зараз , через 5 хвилин підійдуть, простоявши ще 10 хвилин, я знову зателефонувала, однак мені там повідомили, що вони затримали крадія і мені треба або почекати, або їхати у райвідділ самій, я уявлення не мала, де той відділок знаходиться, але ж я викликала на місце злочину поліцію, нову, реформовану поліцію.

Я вирішила знову зателефонувати у чергову частину і попросити про патруль, адже ну на місце злочину вони мають виїжджати! Зателефонувала, мені знову сказали чарівні слова "Ідіть до місця, де вкрали гаманець, зараз патруль підійде до вас". Я пішла з надією на те, що от я недарма прочекала годину зараз вони приїдуть, але не тут то було, за хвилин 5, а можливо і 10, зателефонував мені черговий і сказав, щоб я йшла знову до станції метро, бо "поліцейські" затримали крадія, виставивши мене ідіоткою, типу "Шо ти ото звониш, шо занятись нема чим, у нас тут свій завал", а я ж вам забула розповісти, що в перші пів години повз мене проїхали 2 патруля полісменів і ні один з них не був мій.

Я знову задубілими ногами, ротом і іншими частинами тіла попленталась до метро. Чому задубілими, бо більше години як я стояла на холоді в очікуванні чуда, якого не ставалось. Підійшовши до метро, мені зателефонував поліцейський, ніби він зараз підійде і запитав як я виглядаю, я помахала йому ручкою, як  у фільмах про кохання, "урааа, мій поліцейський у формі "міліції" мене помітив", подумала я, він підійшов, але новини для мене були невтішні, виявляється мені знову треба чекати, а скільки - невідомо, бо вони розбираються з отим крадієм, а я – то таке, другосортне, ну я ж не говорила, що я журналіст, бо то якось не справедливо буде, журналісти щоне такі люди як усі люди.

Я вирішила все-таки дочекатись поліції, простоявши на холоді ще хвилину, мене почало трясти від холоду, бо ще настільки я ніколи не промерзала. Мені в ту хвилину хотілось розплакатись, поліція мене футболить туди-сюди, гаманець викрали і я замерзла гірше собаки, яка в мороз залишилась на вулиці. І тут вирішила зайти у кав’ярню погрітись, просидівши і трохи,зігрівшись,сталось чудо-чудесне, мене набрав "поліцейсько-міліцейський", який сказав, що вони мене везуть у райвідділок, де я напишу заяву і можу бути вільною.

Чесно, я була шокована, "моя нова поліція", напевно, "забила" на мене, бо ніхто нічого не оглядав і не запитував, ба , навіть на місце НП вони не приїхали і навіть туди ніхто не підходив.

У загальній сумі я прочекала патрульних 1 годину 45 хвилин, на холоді, у нервово-шоковому стані.

У райвідділку все відбулось доволі швидко, буквально за 7 хвилин, зареєструвавши, мене викликали до слідчого у кабінет, де було написано заяву і мої друзі, які на той час дізнались про те, що відбулось, забрали мене з райвідділку і відвезли додому.

Але я по дорозі додому не могла збагнути, чому до цієї пори поліціянти ходять у формі "міліції", а нова поліція може взагалі не приїжджати на виклики?

На даний час мені повернули гаманець, його знайшов охоронець Валентин, однієї із компаній, яка розташована неподалік місця злочину, що правда без грошей, проте з банківськими картками.