Алексієвич розповіла киянам про ніжного Лукашенка і колективного Путіна

Як повідомляє depo.ua, працювати з творчістю Алексієвич взялися зразу два українських видавництва. "Віват" представило романи "У війни не жіноче обличчя" та "Цинкові хлопчики". У видавничому домі "Комора" друком вийшла книга "Чорнобильська молитва: Хроніка майбутнього" в перекладі Оксани Забужко.

Сама Забужко виступила ведучою зустрічі.  Українська письменниця з творчістю Алексієвич знайома давно. Ще у 1998 році вона вперше переклала "Чорнобильську молитву". 

"Тоді я взялася за роботу, бо українці воліли забути про аварію . Я ж відчула певну письменницьку відповідальність перед темою - якщо не написала сама, мала зробити свій внесок інакше", - коментує українка.

Наразі книга вийшла в допрацьованому оновленому варіанті і зразу ж стала бестселером. За словами Забужко, у 1998 році тираж у 1000 примірників розкуповували кілька років.  У наш час 2000 книжок розкупили всього за три тижні. 

"Сьогодні в Україні Алексієвич стала мейнстрімом. Я сприймаю це як власне письменницьке свято", - наголошує Забужко.

Активно розкуповували книги і на вході в глядацький зал. Більшість гостей старанно тягли від двох до шести томів. "Чорнобильську молитву" продавали за 100 грн, "У війни не жіноче обличчя" - за 120 грн, а роман "Цинкові хлопчики" у продаж ще не надійшов.

РОСІЯ НЕ ПРОВЕЛА ДЕКОМУНІЗАЦІЮ, І ТЕПЕР - АБЗАЦ

Глядацький зал перед презентацією забився вщент, організаторам довелося виставити кілька додаткових рядів стільців. 

На зустріч прийшла Марія Савченко з букетом червоних троянд. Також завітав очільник мінкульту В'ячеслав Кириленко з дружиною Катериною. 

Алексієвич довелося відповідати на запитання Оксани Забужко та глядачів із залу, які вели діалог з гостею через записки. 

Кожному питанню Алексієвич приділяє з двадцять хвилин, говорить розмірливо і дуже доброзичливо, немов намагаючись за час короткої зустрічі прищепити глядачам власні ідеали гуманізму. 

Звичайно ж, глядачі зачіпають питання анексії Криму та війни на Донбасі.

"Я зразу сказала: те, що Росія вчинила з Кримом - це анексія і розбій. Як результат, я не отримала вітальної телеграми від Мєдвєдєва", - посміхається Нобелівська лауреатка.

Загалом зізнається, що стосунки з росіянами в неї ускладнилися.

"Половина людей там вважають мене своєю, половина - бандерівкою та русофобкою (...) Зрозуміло, що між Росією та Україною війна, яка не дуже скоро закінчиться", - каже Алексієвич.

Стан, в який зараз скочується Росія письменниця пов'язує з помилками, допущеними у 1990-ті.

"Як тільки Путін прийшов до влади, з'явились фільми про розвідників та КДБ, "Пісні про головне", книги про Сталіна. Це  розплата за те, що у 90-ті перебудовники дуже рано пішли з площі і не провели декомунізацію. Нам здавалося чомусь, що свобода зразу настане. Що людина вийде з табору і буквально за воротами зрадіє свободі. А народ прокинувся в незнайомій країні. Він не хотів капіталізму в жорсткому чикагському варіанті. Ми не несли гасла "Вся нафта - Абромовичу". Люди інакше розуміли своє майбутнє. І тому все стало можливим", - зазначає письменниця.

Тож на її думку, Путін - далеко не вся проблема.

"Зараз повний абзац. І знов таки - це ж не влада змушує, це народ хоче відкривати музей Сталіна. Влада закриває, звісно, меморіали... От, у Пермі був великий Музей жертв Гулагу. Там звільнили команду, і інші люди перейменували заклад у Музей працівників Гулагу - тобто не жертв, а палачів. Стала можлива ця повільна, але чітка робота з повернення. Я навіть не думаю, що до СРСР, скоріше, до царської імперії. І от всі кажуть "Путін, Путін", а справа не  в Путіні. Справа в колективному Путіні. Це бажання мільйонів - мільйони ображених, принижених, обділених житям. І вони сфокусувалися на цій особистості, яка вловила, що вони хочуть. Дарма, що холодильник порожній, боятися не треба, ми великі", - розмірковує письменниця. 

ЛУКАШЕНКУ СКЛАДНО ЗРОБИТИ ВИГЛЯД, ЩО МЕНЕ НЕМАЄ

Письменниця поділилася, що, попри всесвітню відомість у Світлани залишаються вельми непрості стосунки і з білоруською владою. 

"Лукашенку було дуже складно зробити вигляд, що мене немає (після вручення Нобелівської премії - ред.) Я думаю, справа тут не тільки в моєму опозиціонерстві. Він у нас такий нарцис, він повинен бути один (в центрі уваги - ред.) - такий високий чоловік. Дуже смішно, що такі великі чоловіки настільки ніжні", - коментує письменниця.

Розповідає, що раніше її творами у білоруських крамницях торгували потайки. Наразі ж романи таки з'явилися у крамницях. От тільки їхня ціна у 25 євро білоруса з середньою зарплатнею явно спантеличить. 

Присвячувати нові книги війні на Сході України та іншим гарячим точкам письменниця не планує. 

"Про війну вже писати не в силах, в мене вичерпаний захисний шар. Коли бачу несправедливість, можу розплакатися. А в такому стані книжки не створюються", - коментує Алексієвич.

Каже, що її наступний твір присвячений любові. Зізнається, що в книзі буде теж багато жорстких історій. А в процесі роботи вже з'ясувала, що говорити про щасливі періоди людям чомусь нелегко.

"У нас немає культури щастя, є культура страждання. Коли я розпитую про любов, мої співрозмовники губляться. Про початок стосунків розказати ще можуть, далі - важче", - ділиться письменниця. 

Коли час зустрічі спливає, шанувальники письменниці шикуються в шеренги за автографами - черги цілих дві, до того ж, довжелезні, тому організатори просять давати Алексієвич на підпис лише по одній книжці. 

Сама білоруска економити час на прихильниках не збирається - привітно посміхається кожному, перекидається кількома словами, тому сесія затягується  на дві години. 

Майже останньою до письменниці приходить Марія Савченко і простягає книгу "У війни не жіноче обличчя". Алексієвич підписує примірник і жінки тепло обіймаються. Недаремно, що на презентації письменниця зізналася, що обличчя мами української героїні нагадало їй обличчя рідної бабусі.

"Те ж тепло, готовність нести свій хрест, незламність. У таких людей виходять гарні діти - такі сильні жінки як Надя", - сказала Світлана.